Київ неможливо уявити без його тролейбусів – тих самих «рогатих», які десятиліттями котять вулицями міста, ставши його невід’ємним символом.
Вони, як кровоносні судини, об’єднують спальні райони з центром, виручають у затори та дозволяють мандрувати містом, насолоджуючись видами з високих вікон. І серед цих маршрутів справжньою легендою є 4 тролейбус Київ, що давно став візитівкою громадського транспорту столиці. Його маршрут – це подорож у часі та просторі міста.
Історія, що почалася у повоєнному Києві
Київський тролейбус дебютував 5 листопада 1945 року маршрутом № 1 (Поштова пл. – вул. Леніна, нині Богдана Хмельницького). Це був символ відродження зруйнованого війною міста. З того часу мережа стрімко розвивалася:
- 1950-60-ті: Бурхливе розширення на лівобережжя (Воскресенка, Дарниця), Печерськ, Борщагівку.
- 1970-80-ті: З’являються потужні тролейбусні парки (№ 2, 3), запускаються довгі маршрути в нові мікрорайони (Оболонь, Троєщина, Виноградар).
- 1980-ті: Пік розвитку – одна з найбільших і найнавантаженіших мереж у світі! З’являються зчленовані машини («гармошки»).
- Сучасність: Модернізація парку (нові моделі «Богдан», «Електрон»), поступове оновлення інфраструктури. Попри конкуренцію метро та маршруток, тролейбус залишається життєво важливим транспортом, особливо для віддалених районів.
Унікальні риси київського тролейбуса
- «Двобічні» тролейбуси: Це візитівка Києва! Через особливості контактної мережі на кінцевих зупинках багато тролейбусів мають дві кабіни водія та контактні штанги з обох боків. Це дозволяє їм розвертатися без додаткових пристроїв («каруселей»).
- Найдовша у світі тролейбусна лінія: Маршрут № 12 (мікрорайон «Виноградар» – Північна лінія метро, Сіміренко) має довжину близько 20 кілометрів без дільниць автономного ходу – це світовий рекорд!
- «Гірський» характер: Маршрути київських тролейбусів вражають своїми перепадами висот. Вони сміливо долають круті схили Дніпра та київські пагорби, демонструючи свою потужність.
- Життєва необхідність: Для мільйонів киян, особливо мешканців віддалених районів, тролейбус – найдоступніший та часто єдиний вид регулярного транспорту.
Чому кияни люблять свій тролейбус?
- Екологічність: Нульовий викид шкідливих речовин у місті.
- Економічність: Вартість проїзду нижча, ніж у маршрутках чи метро.
- Прогнозованість: Чіткі маршрути та зупинки, можливість планувати час.
- Містобудівна роль: Тролейбусні лінії часто стають каркасом для розвитку нових районів.
- Ностальгія та колорит: Для багатьох це частина дитинства, юності, історії міста. Його характерний гул – саундтрек Києва.
Маршрути-легенди (окрім №4):
- №1 (Поділ — Площа Льва Толстого): Перший та найстаріший, історичний центр.
- №6 (Контрактова площа — Лук’янівська площа): Живописний Поділ, Андріївський узвіз.
- №18 (Вокзал — Площа Героїв Великої Вітчизняної війни): Сполучення головного вокзалу з центром та Музеєм ВВВ.
- №40 (Контрактова площа — Вулиця Миколи Ушакова): Довгий маршрут через Поділ, Печерськ до лівобережжя.
- №94к (Метро «Лівобережна» — Троєщина, вул. Милославська): Життєва артерія для мешканців величезного житлового масиву.
Виклики та майбутнє
Сьогодні мережа потребує значної інвестиції: заміна старого парку (багато машин ще радянських моделей), масштабне оновлення зношеної контактної мережі та тягових підстанцій. Перспективи пов’язані з:
- Закупівлею сучасних тролейбусів, зокрема з автономним ходом для гнучкості.
- Впровадженням пріоритету на світлофорах.
- Розвитком швидкісних тролейбусних ліній на окремих смугах.
Київський тролейбус – це не просто транспорт. Це жива історія міста, його душа, яка продовжує битися на вулицях, незважаючи на всі виклики часу. Він залишається вірним супутником киян, символом стійкості та неповторного колориту столиці України. Поки на вулицях Крещатика чи Володимирської гудять його дроти, Київ залишається справжнім Києвом.